Home

Advertisement

Customize

Previous 20

Nov. 28th, 2009

writing

poemffff

я була би океаном
я була б незайманим
островом
я була би гострою
я була би небом
думала про тебе.
неосіннім страхом
дахом поміж дахів
була би зеленим
на твоїх устах
я була би островом
я була би гострою
як солома

тільки треба захтіти
тільки треба захтіти
тільки треба ніч

я була би хвилями
я була би милями
була би червоним
на губах весни
я була б частиною
була би єдиною
я була би хвилями
я була би милями
я була би спокоєм
була би допоки ти
очищаєш сни мої
терпкістю долонь

тільки треба захтіти
тільки треба захтіти
тільки треба ніч
Tags: ,

Nov. 25th, 2009

writing

WIZ-ART святкує рік !!!




У листопаді 2008 року відбувся Перший Міжнародний фестиваль візуального мистецтва WIZ-ART!
Ним ми живемо весь цей рік...ехх..
Дякую всім хто нас підтримує, допогає і любить, ми це робимо для вас і будемо ставати ше ліпшими , ще професійнішими !!!
цьомаю всіх!!
Оля.
Tags:

Oct. 25th, 2009

writing

так ніби я не тут. для.

от ми знову почали листуватись поштою
так гарно мені давно не читалось листів
і не має значення, що я тебе бачу частіше,
що нам смішно з дурних жартів, досі смішно, іноді незручно, бо я кажу чи роблю якусь дурницю.
ну, але ти ж звикла або це дійсно може комусь подобатись...)))
бо це показник, що завжди є про що поговорити,
є що сказати

і навіть якщо це тимчасово, те, про що ми говорили..
(я знаю ти цього не прочитаєш, бо ти не любиш соцмережі, хоч, може, колись),
знай, я завжди тобі писатиму і завжди згадуватиму твої слова, бо такої як ти більше нема

Oct. 24th, 2009

the end

чого мені плакати. все ж ок.

3 АМ, а я щойно додивилась дуже сумний фільм. сиджу і плачу.
Навіть спати не хочеться.
просто ось так ...! буває западло в...просто не знаю як після пережитого, а режисер постарався, щоб глядач переживав разом з героїнею (і йому це добре вдалось -на власному досвіді перевірено) ну як можна комусь довіритись.
тепер я навіть задумалась над словами одного персонажа, який сказав, що нічого не існує. але вона ж відчула, вона ж втопилась!!!
не хочу в це вірити.
а взагалі ..щось я стала впєчятлітєльная...

бє на мене. що за бабські штучки. бє.
спати!

Oct. 23rd, 2009

smoking

дощ

все вже краще, ще би дощ перестав і зими не було.

Oct. 12th, 2009

masc

страх

це стосується людей, яких ми викидаємо зі свого життя і забороняємо собі до них повертатись. ніколи не думала, що в мене такі люди будуть, але ж є і їх вже кілька. причина перша - власне бажання, бо зневіра, причина друга - обставини, бо незворотність.
саме тому мені буває страшно іти по вулиці. бо я дуже спонтанно реагую на знайомі обличчя і в мене рефлекс привітатись, усміхнутись.
але є обличчя, з якими я ніколи більше не зможу ні привітатись, ні усміхнутись..нічого. бо тоді я буду готова себе вбити.
тому мені страшно ходити вулицями, особливо, деякими з них.
Tags:

Sep. 20th, 2009

world needs love

спроба написати те, про що я думаю останнім часом

відчути себе великим "путішествінніком" мене змушують постійні питання друзів про враження від побачених місць.

я ж ніколи не висловлюю враження від побачених місць, бо в мене нема вражень від місць, споруд, пам’ятників, парків. я завжди вважала, що міста - то їхні мешканці.
одразу скажу, щоб не забути - я себе великою жабкою-мандрівницею не вважаю.
для мене побачене цього літа в європі це підтверджен
ня того, що мої думки для рухівців чи націонал-патріотів, чи ше якихось політично та національно свідомих покидьків, ЄРЕСЬ. по-перше, ненавиджу слухати як хтось обсирає нашу країну, навіть якщо ми дійсно в лайні по вуха. у вроцлаві на якомусь камені написано файну фразу - "польща наша мама, а про маму говорити погано не можна".
по-друге, ненавиджу тупих ублюдків, здебільшого рухівців, унсовців, пластунів, просто гімнюків, які вважають все українське єдино правильним, даним від бога, найліпшим і т.д. я так не вважаю..
далі я спробую нарешті написати те, що хотіла. кількома абзацами.

треба думати ширше, ніж межі твого міста, країни, регіону, треба дозволити собі думати категоріями світу, всі люди дуже різні, але дуже схожі і так чи інакше немає значення хто ти і звідки, хоч це важить.
для мене те, що я зі львова важливо, я патріот свого міста, але ніколи не буду сперечатись з поляками чи австрійцями про те, чиє ж це місто.

 

це мій львів. байдуже чий він був, взагалі

! він ніколи нічиїм не був. він був містом своїх мешканців. кожного його покоління!

тільки навчившись усвідомлювати свою здатність помилятись у судженнях, свою кінчимість в часі і просторі, можна рухатись далі, можна відчувати свободу. СВОБОДА – слово, яким так люблять оперувати українські політики, здається незрозумілим українцям. Бо якщо свобода, то від когось. Так було завжди. Ми завжди захищались, боролись, нас перемагали , але ми ЩЕ НЕ ВМИРАЛИ (((

так ось –  свобода є або її нема. не потрібно ніякого зовнішнього ворога, який визначить рівень твоєї свободи, ніяка європейська комісія прав людини тут не дасть раду. свобода – це перш за все внутрішнє відчуття людини, відповідальність за свої дії, а вже потім здатність чинити згідно свого бажання. відповідальності наші люди постійно бояться, тому і досі не знають, що таке це магічне слово. Скажімо, Амстердам, коли мене запитують як там, я завжди кажу про свободу, гідність  і про наркотики. бо як не як перше, друге і третє поєднується. Ніхто тебе ні до чого не змушує, в тебе є вибір, завжди є вибір… і ніхто нічого не робить тільки тому, що це дозволено. Не обов’язково курити траву, тільки тому, що дозволено. Не обов’язково трахати курву, бо вона тобі усміхається. Щоб всі мали таке розвинене  почуття власної гідності, як ті амстердамські курви. Збилась на попсу.. курви, наркотики… не то важливо. Для мене було важливим те, що можна ходити з широко розплющеними очима і дивуватись вголос. Я так продовжую жити. Дивуюсь з кожного дня і намагаюсь не зважати на всіх песимістів довкола.

я знаю, що зможу жити будь-де. Я знаю, що люблю цю країну і своє місто, своє село… але це не край. Така моя свобода. Я не хочу бути зацикленою. Всі маються право змінитись.

Sep. 4th, 2009

masc

i wish u never




я хотіла б, щоб ти ніколи не пила молоко. червоне.
я хотіла б, щоб твоє сьогодні не було  моїм завтра. вісім.
я хотіла б, щоб ми не були такі схожі, такі різні.
я хотіла б, щоб світ безкінечно тривав. миті.
я хотіла б, щоб ми не жили одночасно. думали разом.
я хотіла б, щоб мене не існувало. зелені яблука.
я хотіла б, щоб закінчились літери в алфавіті.
цифри клавіатури.
я хотіла б залишатись. 
незавершено
недоконано
безпричинно
різнобарвні маленькі космічні дитячі ялинки. вуса, макіяж і абревіатури.

я хотіла б вдихати і видихати. електричне повітря.цистерну бензину.
заспокійливий напій. напій від сказу. залишись ненадовго. я хотіла б від тебе дитину.


без наслідків.
діагноз встановлено....





Aug. 31st, 2009

smoking

Amsterdam

­­





ми не зустрілись в Амстердамі,

тебе не підкосили роверисти, божевільні й щасливі

я йшла по вулиці, але, ні, то була навіть не вулиця

то були хвилі Амстела – спокійні води.

навколо хаос

і чиєсь пообіднє похмілля

просікало проміні сонця

отож я все-таки йшла. сухо.

вони витріщались на мої окуляри.

блю брилє блю брилє повторювали раз у раз.

я усміхалась всім і кожному. думала про різне.

сьогодні цегла на тротуарі яскравіша,

сьогодні за кермом автобуса був білявий і високий,

сьогодні я не скористалась Інтернетом,

сьогодні ми перестали вдягатись в чорне.

еnjoy yourself. насолоджуйся. Дівчина ти чи хлопець.

сьогодні я більш, ніж впевнена – бог був геєм,

або чорним продавцем в coffeeshop’і.

він ніколи не пропонував кокаїн

так як інші це роблять

ми не зустрілись в Амстердамі.

тебе так нема. тебе не було на березі

коли ті, що на різних боках планети пропливали

переодіті, перекинуті

з різних точок світу

з різних життів

зустрічались і плакали. цілувались в губи.

мені було не тяжко

з’їсти картоплі з незнайомими дівчатами.

ніхто не дивився їм в очі.

хлопець красивий. сидить за сусіднім столиком.

твої друзі надійні. надійні? вони говорять російською.

ти обіймаєшся.

вони думають. кому це в біса цікаво.

ти не зустрілась мені в Амстердамі.

Амстердам розцвітає всюди, я щаслива вперше за довго

трохи страшно. все це насправді неправда.

неправда насправді і ти проживаєш життя.

чуже некрасиво красти.

злий жарт. я тут насправді?

кубинець на площі Дам каже, що піца божественна.

моя теж. значить це, мабуть, таки правда.

значить, ми заснули ще вчора,

коли дивились CNN.

нас не попустить ще як мінімум годину.

 

 

Tags:

Jul. 21st, 2009

world needs love

when

Коли ти перестаєш називати фотоальбоми назвами міст, тоді, саме тоді зникає відчуття першовідкривача, а на кросівках залишається порох з попередніх подорожей.

На кожній наступні зупинці ходимо в туалет, викурюмо цигарки за автобусом, переховуємо контрабанду, сповільнюємо серцебиття. Поцілунки заборонені. У темряві на відстані одного листа, простягни руку і візьми мене. Міста в’язкі, одні і ті ж люди, одні і ті ж вулиці, ті самі кав’ярні, усмішки, люди, усмішки. Інша лише погода, але навіть вона циклічно повторюється.

Якщо тобі боляче і сумно, залиш мене в собі, я тебе розважатиму, лоскотатиму стопи, зволожуватиму губи, зачісуватиму волосся, розстібатиму замки, будуватиму замки.


Tags: ,

Jul. 17th, 2009

world needs love

чим вимірюється день?

день вимірюється тим ..
..скільки разів ти усміхнулась
...скільки разів хтось усміхнувся тобі
він вимірюється тим скільки разів тобі захотілось обійняти, скільки обійняли тебе. скільки не обійняли. не відповіли.
скільки разів ти втекла
скільки разів допомогла, скільки разів забула прочитати гороскоп, скільки разів змінювалась, скільки разів змінювала своє рішення, скільки разів була біля банкомата, скільки разів сказала "привіт", скільки пива ти купувала, скільки вафель перемазувала, скільки пісень послухала, скільки разів волосся розчесала, скільки телефонних дзвінків отримала, скільки цигарок скурила, скільки ..
чим вимірюється день?
Tags: ,

Jul. 5th, 2009

masc

ствердно звучить =)


найліпше, що зі мною ставалось останнім часом. дякую за позитив)))




children of heaven (by Majid Majidi, Iran) - 2009
кєди на двох. бульбашки з порошку. рожеві сандалі. бігти. перемогти. ні.
любов. щось більше. просто жити і тішитись. все буде добре. 

Jun. 17th, 2009

masc

прірва фемінізму


- враження, ніби автор своїть над прірвою фемінізму
- може, воно так і є
- дозволь мені тебе від неї врятувати. повір у гендерну рівність.


Tags:

Jun. 11th, 2009

smoking

martini


May. 11th, 2009

masc

we always want what we can't have

чому хочеться того, що недоступне???
чому "абонент поза зоною досяжності" цікавіший за абонента в сусідній кімнаті???
Tags:

Apr. 19th, 2009

world needs love

easter_iya.

дуже хочеться зануритись в твоє обличчя
прочитати колекцію снів, заснувати звичку повертатись
хочеться не хотіти тебе більше або хотіти ще більше і вмерти щасливою
л.( змінила на b), це приємно і, !увага на старт марш!, в біса не боляче
Tags:

Mar. 31st, 2009

writing

хатинка Робінзона

на фоні всього шо навалилось, ми з татом сьогодні будували хатинку. ми робили це здебільшого мовчки.
з моїм татом можна не говорити, він не з тих, хто розпорошується на балачки.
може, він і не знав, що я  з дитинства мріяла про те, щоб жити на безлюдному острові і побудувати щось, що не впаде як мінімум тиждень, але хіба для ідилії потрібно знання того, що ти її зараз втілюєш ? :)
вчора по тєліку показували, що якісь поляки приїхали до львова з тренінгом для дочок і татів, щоб ті знайшли порозуміння, щоб відчули настрій одне одного, щоб пригадали як люблять одне одного. в сюжеті показали - все закінчилось трояндами, слізьми й шмарклями, обіймами....ех.... у нас з татом все закінчилось тим, що він він допоміг мені витягнути цвяха ;) мій тато такий. він ніколи не казав, що мене любить...ну але хіба це теж потрібно для ідилії і для того, щоб забивати цвяхи, витягати їх і разом сміятись з того як я стою на голові?

Mar. 29th, 2009

masc

moldova

двічі побувавши в цій країні, я розвинула в собі найкращі фобські якості. в мені прокинулась злість і зневага.
і знаєте, що я думаю, я думаю, що я була дурною. була дурною і сліпою, як бувають дурними і сліпими ті, хто може ненавидіти людину лише за те, ким вона є.
не за її вчинки, а за те, якою ми її собі уявили.
це як ненавидіти людей з родимками на лівій щоці або зі щілиною між зубами.
відчуття причетності нас змінює, відчуття схожості, вчить нас бути різними.
здатність зрозуміти свої помилки робить нас людьми.
Tags:

Mar. 16th, 2009

smart and happy

rules of attraction =)

Michael McDonough's Top Ten Things They Never Taught Me in Design School

The Architect's Newspaper is my new favorite design publication. It's a 16-page tabloid that comes out about twice a month. It's literate and timely, a fast-paced collection of news, reviews and opinion from voices as various as Michael Sorkin, Peter Slatin and Craig Konyk, all beautifully designed (in two ruthlessly efficient colors) by Martin Perrin. And, best of all, it has a gossip column.

Last month, they published a piece by Michael McDonough, the accomplished New York-based architect, writer and teacher, called "The Top 10 Things They Never Taught Me in Design School." I read lots of these kinds of things (and even written a few myself), but I found McDonough's not just entertaining but actually quite useful, and valid for nearly any kind of design discipline. He has graciously given us permission to reprint it here at Design Observer.


The Top 10 Things They Never Taught Me in Design School
by Michael McDonough

1. Talent is one-third of the success equation.
Talent is important in any profession, but it is no guarantee of success. Hard work and luck are equally important. Hard work means self-discipline and sacrifice. Luck means, among other things, access to power, whether it is social contacts or money or timing. In fact, if you are not very talented, you can still succeed by emphasizing the other two. If you think I am wrong, just look around.

2. 95 percent of any creative profession is shit work.
Only 5 percent is actually, in some simplistic way, fun. In school that is what you focus on; it is 100 percent fun. Tick-tock. In real life, most of the time there is paper work, drafting boring stuff, fact-checking, negotiating, selling, collecting money, paying taxes, and so forth. If you don't learn to love the boring, aggravating, and stupid parts of your profession and perform them with diligence and care, you will never succeed.

3. If everything is equally important, then nothing is very important.
You hear a lot about details, from "Don't sweat the details" to "God is in the details." Both are true, but with a very important explanation: hierarchy. You must decide what is important, and then attend to it first and foremost. Everything is important, yes. But not everything is equally important. A very successful real estate person taught me this. He told me, "Watch King Rat. You'll get it."

4. Don't over-think a problem.
One time when I was in graduate school, the late, great Steven Izenour said to me, after only a week or so into a ten-week problem, "OK, you solved it. Now draw it up." Every other critic I ever had always tried to complicate and prolong a problem when, in fact, it had already been solved. Designers are obsessive by nature. This was a revelation. Sometimes you just hit it. The thing is done. Move on.

5. Start with what you know; then remove the unknowns.
In design this means "draw what you know." Start by putting down what you already know and already understand. If you are designing a chair, for example, you know that humans are of predictable height. The seat height, the angle of repose, and the loading requirements can at least be approximated. So draw them. Most students panic when faced with something they do not know and cannot control. Forget about it. Begin at the beginning. Then work on each unknown, solving and removing them one at a time. It is the most important rule of design. In Zen it is expressed as "Be where you are." It works.

6. Don't forget your goal.
Definition of a fanatic: Someone who redoubles his effort after forgetting his goal. Students and young designers often approach a problem with insight and brilliance, and subsequently let it slip away in confusion, fear and wasted effort. They forget their goals, and make up new ones as they go along. Original thought is a kind of gift from the gods. Artists know this. "Hold the moment," they say. "Honor it." Get your idea down on a slip of paper and tape it up in front of you.

7. When you throw your weight around, you usually fall off balance.
Overconfidence is as bad as no confidence. Be humble in approaching problems. Realize and accept your ignorance, then work diligently to educate yourself out of it. Ask questions. Power - the power to create things and impose them on the world - is a privilege. Do not abuse it, do not underestimate its difficulty, or it will come around and bite you on the ass. The great Karmic wheel, however slowly, turns.

8. The road to hell is paved with good intentions; or, no good deed goes unpunished.
The world is not set up to facilitate the best any more than it is set up to facilitate the worst. It doesn't depend on brilliance or innovation because if it did, the system would be unpredictable. It requires averages and predictables. So, good deeds and brilliant ideas go against the grain of the social contract almost by definition. They will be challenged and will require enormous effort to succeed. Most fail. Expect to work hard, expect to fail a few times, and expect to be rejected. Our work is like martial arts or military strategy: Never underestimate your opponent. If you believe in excellence, your opponent will pretty much be everything.

9. It all comes down to output.
No matter how cool your computer rendering is, no matter how brilliant your essay is, no matter how fabulous your whatever is, if you can't output it, distribute it, and make it known, it basically doesn't exist. Orient yourself to output. Schedule output. Output, output, output. Show Me The Output.

10. The rest of the world counts.
If you hope to accomplish anything, you will inevitably need all of the people you hated in high school. I once attended a very prestigious design school where the idea was "If you are here, you are so important, the rest of the world doesn't count." Not a single person from that school that I know of has ever been really successful outside of school. In fact, most are the kind of mid-level management drones and hacks they so despised as students. A suit does not make you a genius. No matter how good your design is, somebody has to construct or manufacture it. Somebody has to insure it. Somebody has to buy it. Respect those people. You need them. Big time.

Feb. 26th, 2009

writing

KiNo

віднедавна щотижня збираємось у однієї подруги вдома і дивимось якесь кіно. я ніколи не знаю, що то буде за фільм, бо той, хто показує (а показує той, хто витяг жереб) не має права розголошувати. таким чином, ти не знаєш чи бачив, чи не бачив кіно. кожного разу приблизно однакова кількість людей, пиво, вино, будь-що, що можна пожувати або покурити :)
я люблю ці середи! ви скажете, що кіно можна й так подивитись..вдома, скажімо, коли є вільний час, перед компютером чи телевізором...але це не те, спільний перегляд приховує в собі масу переваг і тільки один недолік - якщо тобі хочеться в туалет, то або терпи, або пропускай кіно! вечори називаються "До приходу мами...", бо мама подруги в той день приходить пізно ;)
але я не про це хотіла написати..
іноді мені дуже бракує мого клюбу шанувальників кіна, який я майже 2 роки проводила в університеті, ми встигли подивитись більше 35 фільмів!!! трохи наполегливості і люди,котрим це було потрібно, - ось секрет майже 2-річної історії з перервами.
натомість зараз моя кіноактивність трансформувалась у щось трохи інше і набагато захоплююче! набагато серйозніше, набагато відповідальніше ;)
зараз того всього розвелось дуже багато і я розумію чому люди прагнуть дивитись кіно разом - це магія коротких митей, які ми рідко помічаємо.

з часу кіноклюбу багато всього змінилось, але я так само вірю, що, якщо хороші кадри побачать хороші люди, то світ зміниться на краще!!!
звичайно, майже нема шансу,що криза,якою всі переймаються від цього мине (бо я переконана, що вона в наших головах,а не в наших гаманцях...) і доведеться купувати пиво по 4 грн., горішки по 3 грн. а жуйки по 3,5 грн.  і ше багато всякого непотрібно-необовязкового.. знаю тільки, що це в нас буде завджди, навіть, якщо доведеться дивитись кіно без поп-корну чи чіпсів :D

Previous 20

Advertisement

Customize